Правознавство

Пріоритетом для будь-якої держави має бути  дотримання прав і свобод людини. У 1991 році Україна, отримавши незалежність, зробила перший крок на шляху до створення демократичності, верховенства Права.

 Так, в Конституції  України окремий розділ присвячено Правам і свободам людини і громадянина. Стаття 21 Конституції України визначає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та Правах.

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до статті 22  Основного Закону держави Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні Права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

 Права будь-якої людини є універсальними  (вони належать усім людям в будь-яких ситуаціях незалежно від соціального становища), вродженими (вони вже належать кожній людині лише за фактом народження) і невід'ємними (це означає неможливість позбавити індивіда цих прав чи неможливість його добровільної відмови від цих прав).

Права людини характеризуються трьома основними ознаками:

1.  Кожна влада має обмеження для своєї діяльності.

2.  У кожної людини є своя суверенна сфера, в яку жодна влада не може втручатися.

3.  Кожна людина може виступити проти держави або іншого індивіда з метою захисту своїх прав.

Права людини і громадянина в Україні можуть обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією, і з метою:

·         врятування життя людей та майна;

·         запобігання злочинові чи його припинення;

·         забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту;

·         забезпечення охорони здоров'я і моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей;

·         запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

 У жодному разі не можуть бути обмежені:

·         право мати рівні з іншими конституційні Права і свободи та право бути рівними перед законом;

·         право громадянина України не бути позбавленим громадянства;

·         право не бути вигнаним за межі України та право не бути виданим іншій державі;

·         право на життя і право захищати своє життя і здоров'я,  життя  і здоров'я інших людей від протиправних посягань;

·         право кожного на повагу до його гідності і право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню: право не бути підданим без власної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам;

·         право на свободу та особисту недоторканність;

·         право не бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом, тощо.

Надзвичайно важливо розмежовувати поняття "прав людини" і "свобод людини", які є схожими за своїм виникненням та  різними за способом захисту та реалізації.

Свободи людини – це сфери діяльності людини, в які держава не повинна втручатися. Вона лише окреслює за допомогою правових норм кордони, територію,  на  якій людина  діє  за своїм вибором  і  за власним розсудом. Разом з тим держава має забезпечити захист цих кордонів від втручання інших осіб

 На відміну від поняття "свободи людини", в "Правах людини" фіксується конкретна сфера, напрям діяльності індивіда. При цьому держава зобов'язана забезпечити та захистити законні дії людини в зазначеній сфері. В цьому випадку вже не пропонується можливість вибору варіанту діяльності всередині цього Права.  Цим правом можна скористатися, реалізувати його чи ні, оскільки право не є обов'язком. 

Україна ратифікувала більшість найважливіших міжнародних актів в сфері прав людини – Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні Права та Факультативний протокол до нього 1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні Права 1966 р., Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р., Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., Конвенцію про Права дитини 1989 р., Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. та інші, – їх дія на території нашої держави номінальна.

Саме Права людини мають стати (і тільки вони можуть бути) міцним фундаментом новітньої України – її справжньою, не видуманою національною ідеєю, – що об'єднає усіх громадян в український народ і соціум, в якому комфортно жити кожній людині, а громадяни пишатимуться своєю державою.